Найменше місто України – Угнів, і воно на Львівщині. Містечко причаїлося біля кордону із Польщею. Живе тут менше ніж тисяча осіб – як у невеликому селі.
Колись місто було колискою української інтелігенції. Нині Угнів – сумний приклад втраченої історії та напівзруйнованих пам’яток. Навколо розкинулися мальовничі ліси, у самому Угневі трапляються пам’ятки давніх часів – від земляних валів старовинного замку до середньовічного костелу. Проте всюди – пустка. Дорогу довжиною 20 кілометрів, що розділяє Рава-Руську й Угнів, дорогою і не назвеш: залишки асфальту, яма на ямі, які не об’їдеш. Є у місті заклад, який знають у навколишніх селах і містах, бо сюди звозять своїх стареньких родичів доживати віку.
Саме туди завітали представники Львівського національного аграрного університету у складі  керівника інформаційного відділу Ірини Фостяк, капелана університету о. Івана, проректора з навчально-виховної роботи Юрія Дубневича та директора Музею Степана Бандери Антоніни Білик. Завдяки щедрим пожертвам викладачів та студентів Львівського НАУ автомобіль був запакований під зав’язку.
Було передано: одяг, постіль та ковдри, матраци, підгузки та пелюшки, мийні засоби, продукти харчування (макаронні вироби, крупи, консерви, олію, печиво, солодощі) та ін.
У хоспісі у восьми палатах перебуває 24 пацієнти. З них 17 – лежачі. Обслуговує хоспіс 25 осіб – медики, санітари, кухарі, двірники. Туди потрапляють невиліковні хворі, які потребують постійного догляду медичного персоналу, люди після інсультів, паралізовані, з пролежневими виразками. Двічі на день санітарки хворих миють, переодягають і замінюють підгузки. Кожного треба тричі на день годувати. Є такі, що самі їдять, але їм потрібно принести їжу в палату.
Ми щиро дякуємо небайдужим за допомогу, за турботу, адже у кожного пацієнта своя життєва історія і непроста доля і ваша щедра пожертва зробила їх хоч трішки щасливішими.

Powered by Web Agency